Український поет, музикант, медіаменеджер і колишній народний депутат Євген Рибчинський зізнався, що на початку 2000-х отримав спокусливу пропозицію кар’єри в Росії. Йому обіцяли посаду керівника масштабної радіомережі та зарплату у 100 тисяч доларів на місяць.
Попри фінансові вигоди, він відмовився, пояснивши, що Росія ніколи не була для нього привабливою, а майбутнє він завжди бачив лише в Україні. В інтерв’ю Наталі Балюк Рибчинський згадав, що пропозиція надійшла від Олександра Роднянського.
Тоді відомий медіаменеджер очолював корпорацію в Москві та канал “СТС” і шукав людей для нових проєктів. Саме він запросив Рибчинського очолити радіо “Максимум”, яка мала величезну аудиторію – близько 11 мільйонів слухачів.
“Він подзвонив, каже: “Я хочу тобі запропонувати роботу”. Я кажу: “Льоша, я не працюю на “господаря” з 1992 року. Я власник і роботодавець”, – так розпочався їхній діалог.
Роднянський пообіцяв велику зарплату у 100 тисяч доларів за керівництво приблизно 200 радіостанціями.
“Це така спокуса! Я б там більше заробляв, ніж я тут отримую з бізнесу”, – зробив ремарку Рибчинський.
Він зазначив, що у той час був власником кількох українських радіостанцій, які приносили йому близько $30 тисяч на місяць з кожної. На відміну від Росії, де все було централізовано, в Україні бізнес потребував більшої особистої відповідальності та незалежних рішень.
Роднянський намагався вмовити бізнесмена на життя у РФ, пропонуючи йому також “солодку” можливість: паралельно отримувати дохід з Україні, не покидаючи справ, якими займався з 1992 року.
За словами Рибчинського, навіть у складний особистий період – після розлучення та на початку нових стосунків – він не скористався шансом “утекти” заради великих грошей і кар’єри.
“Я сказав, що в мене є серйозніші справи. Крім того, я був залучений в якісь політичні процеси, як політконсультант. І мені Україна завжди була цікава”, – додав він.
Окремо він згадав приклад свого батька, легендарного поета Юрія Рибчинського, чиї пісні у 1980-х співала вся Росія. Проте навіть він, попри шалений успіх у Москві, не зміг повноцінно реалізуватися в радянській столиці. Саме це стало для Євгена додатковим аргументом залишитися вдома.