Брюссель нарешті представив “жорсткий“ новий пакет антиросійських обмежень — попереду найскладніше.
Вчора, 10 червня, Єврокомісія офіційно представила пропозиції щодо 18-го пакету санкцій ЄС проти РФ. Цей пакет заходів може стати, ймовірно, найпотужнішим з тих, що були запроваджені в перші місяці повномасштабної війни Росії проти України. Але для його ухвалення необхідна підтримка всіх 27 країн ЄС і, найімовірніше, президента США Дональда Трампа, пише FT.
Пропозиції ЄК щодо нового пакету санкцій включають, зокрема, заборону на використання газопроводів “Північний потік”, які з’єднують Росію та Німеччину, зниження граничної ціни на російську нафту, встановленої G7, до $45 з $60, а також заборону на імпорт нафтопродуктів, вироблених у третіх країнах з російської нафти.
Угорщина та Словаччина вже заявили, що виступають проти нових антиросійських санкцій. Водночас, інших столицях ЄС кажуть, що вже чули таке й раніше, але Будапешт і Братислава врешті-решт зазвичай “йдуть назустріч і погоджуються”, тож немає підстав вважати, що не вдасться знайти компроміс і цього разу.
Інша справа, як пише FT, — це Трамп. ЄС представив нові заходи проти РФ перед самітом G7, який розпочнеться в неділю, 15 серпня, щоб створити необхідний імпульс і переконати Білий дім посилити тиск на російського диктатора Владіміра Путіна і таким чином змусити РФ серйозно поставитися до мирних переговорів. Зниження світових цін на нафту — одвічне бажання будь-якого американського лідера, стало б додатковим стимулом.
Міністр фінансів США Скотт Бессент, однак, був скептично налаштований стосовно зниження цін на нафту РФ, коли це питання обговорювалося на зустрічі міністрів фінансів G7 минулого місяця. Але чиновники кажуть, що “тільки одна людина приймає остаточне рішення”, і наразі неясно, що саме Трамп вирішить у питанні тиску на Путіна.
Заходи проти “Північного потоку” мають бути схвалені столицями ЄС, багато європейських країн ще раніше критикували Німеччину за будівництво газопроводу.
Пропозиція щодо нафтопродуктів з російської нафти, однак, може викликати невдоволення, і не лише з боку таких країн, як Індія і Туреччина, які все ще купують російську нафту і продають нафтопродукти до ЄС.
Європейським покупцям доведеться шукати альтернативи, що може призвести до збільшення витрат. Крім того, буде складно визначити, з якої “вихідної нафти” були виготовлені ті чи інші нафтопродукти — все це ускладнює реалізацію такого санкційного заходу, навіть якщо він отримає одностайну підтримку.