Це зробить угруповання найбільшим іноземним контингентом на полі бою.
Найближчим часом до 25 тисяч кубинців можуть приєднатися до лав російських військ. Таким чином вони перевищать за чисельністю північнокорейців і стануть найбільшим іноземним контингентом на полі бою. Про це повідомляє Forbes з посиланням на інформацію українських посадовців.
Москва дедалі активніше перекладає війну в Україні на плечі чужих солдатів. Щоб компенсувати рекордні втрати й нестачу новобранців, Кремль завозить військових з-за кордону. Те, що починалося як регіональне вторгнення, перетворилося на багатонаціональну проксі-війну авторитарних режимів проти України.
«Режиму Путіна вигідно залучати кубинських найманців, — пояснив представник української військової розвідки Андрій Юсов у матеріалах, переданих членам Конгресу США 19 вересня. — Якщо гине іноземець, немає соціальних виплат і відповідальності; немає родичів у самій Росії, невдоволених війною; і, звичайно, менше мертвих росіян».
За оцінками британської розвідки, Росія втратила понад мільйон убитими й пораненими. Це змусило Кремль вербувати чи примушувати іноземців з Африки, Латинської Америки та Центральної Азії закривати діри на фронті.
Для багатьох кубинців головним стимулом є гроші. За обіцяну платню близько $2 000 на місяць — у сто разів більше, ніж середній заробіток на острові, — тисячі вже підписали контракти й опинилися на передовій. Інших заманювали нібито роботою на будівництві в Росії, а відправили в окопи. Гавана офіційно заперечує причетність, але експерти переконані: така масштабна вербувальна кампанія неможлива без мовчазної згоди влади.
У некласифікованій депеші Держдепартаменту США від 2 жовтня, яку бачили журналісти Reuters, зазначається, що у війні можуть брати участь від однієї до п’яти тисяч кубинців. Олександра Устінова, народна депутатка України, ще в серпні наголошувала: справа не у нестачі сил, а у політиці:
«Північнокорейські та кубинські відправлення — це політичні сигнали, а не свідчення кадрового голоду, — сказала вона. — Росія завербувала близько 20 тисяч кубинців; понад тисяча вже воює в Україні, і ми ліквідували приблизно сорок. У нас буквально є їхні паспорти як доказ. Це про демонстрацію «надійних партнерів» Світ дедалі більше ділиться між демократичними державами та диктатурами — серед останніх Росія, Іран, Північна Корея. Якщо Росії потрібно 10 тисяч додаткових солдатів, її партнери їх надають»
«Для Куби мотивація є і економічною, і політичною. Кубинським солдатам платять дуже добре, — каже Олександр Мотиль, професор Рутгерського університету. — Якщо вони гинуть, їхні родини отримують великі гроші. Якщо виживають — повертаються героями. У будь-якому випадку на Кубу надходять потрібні кошти, а режим приписує собі заслуги. Гавана намагається й зміцнити революційний імідж, і «насолити Вашингтону», демонструючи союз із Москвою. При цьому залежність Росії від таких союзників свідчить радше про слабкість, ніж про силу. Вербування солдатів у Кубі, Північній Кореї, Африці чи Центральній Азії — це ознака відчаю. Путін бачить, що росіяни дедалі менше готові гинути ні за що, тож дозволяє іноземцям воювати та вмирати замість них».
До липня 2025 року іноземці становили 49% полонених російських бійців — проти лише 1% у 2022 році. Розслідування Bloomberg у 2024 році показало: тисячі африканських студентів і трудових мігрантів у росії примушували йти до армії під загрозою депортації. За такою ж схемою, яку відпрацьовувала група «Вагнера», молодих африканців і центральноазіатів заманювали обманом, а потім відправляли на фронт, де вони зазнавали катастрофічних втрат.
Розслідування The Telegraph у червні 2025 року виявило ще жахливіші факти: африканців заманювали фальшивими вакансіями — навіть «на шампунні фабрики» — а після прибуття примусово відправляли до війська. Полонені новобранці з Камеруну, Сенегалу та Зімбабве розповіли, що їм обіцяли роботу на фабриках чи на кухнях, але після тижня «підготовки» відправили на передову.